Біографічний метод як шлях вивчення розвитку творчої особистості



Скачать 21.26 Kb.
страница1/2
Дата19.03.2018
Размер21.26 Kb.
  1   2

Паршакова Оксана Ігорівна,

студентка ІІІ курсу факультет психології та педагогіки,

Миколаївський національний університет імені Василя Сухомлинського

(м. Миколаїв)



БІОГРАФІЧНИЙ МЕТОД ЯК ШЛЯХ ВИВЧЕННЯ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ОСОБИСТОСТІ

Проблема розвитку творчої особистості є надзвичайно актуальною в сучасному суспільстві. Це пов’язано, насамперед, із тим, що творчі особи здатні ефективно адаптуватись у мінливому сучасному світі, перетворювати та трансформувати об’єктивну дійсність, відповідно до існуючих вимог. Відповідно велика кількість сучасних досліджень у психології спрямовані на дослідження особливостей розвитку творчої особистості впродовж онтогенезу.

Науковці визнають наявність надзвичайного творчого потенціалу як характерної риси періоду дитинства (Д. Богоявленська, О. Дьяченко, А. Матюшкін, М. Подд’яков, І. Смолярчук та ін.). Це пов’язано з відсутністю у дитини сформованих стійких стереотипів, інтенсивним розвитком уяви як основи творчості, становленням її як суб’єкта творчої діяльності.

Уява й свідомість виникають саме в ранньому дитинстві, в умовах предметно-маніпулятивної діяльності, яка є провідною в цьому віці. Вже з трьох років у дитини починає формуватися особистісний або творчий зміст її діяльності та поведінки. У цьому віці даний процес проходить у межах  гри, яка у малюків є провідною діяльністю.  Причому творчі процеси найчастіше протікають на несвідому рівні, а свідомість фіксує лише їхній кінцевий результат. 

Втім, деякі дослідження доводять, що з віком кількість осіб, які мають високі показники креативності не зменшується . Так, результати досліджень Д. Б. Богоявленської засвідчили, що становлення творчих здібностей не відбувається лінійно. У розвитку творчих здібностей особистості спостерігається три періоди підйому. Зокрема, найбільш яскравий сплеск їх прояву відзначається до 3 класу (вік до 10 років), другий припадає на юнацький вік, а третій на період пізньої дорослості.

Вчені відзначають, що творче самовираження завжди проходить у культурно-історичному оточенні. Загалом сама категорія «творчий» є соціальною, залежить від часу, місця і суспільства. У той же час, креативність (як творчі здібності) завжди формовиявляється через певні дії, розкривається в щоденному досвіді. Креативність проявляється в репрезентативному просторі, залежно від наших уявлень і майстерності (у процесі створення нових образів і практики). Врешті-решт, існує прямий зв’язок між креативністю й особистістю та груповою ідентичністю. Завжди можна ідентифікувати особистість крізь призму того, що вона створює. Особливо сильним цей процес є впродовж дитинства . Дослідження креативності безпосередньо пов’язані з соціальною психологією та психологією розвитку, проте вкрай мало вивченими є теми, що стосуються набуття знань та розвитку соціально-культурних механізмів, що підтримують творчість.

Розвиток креативності не визначається генетично, а залежить від культури в якій виховувалася дитина. Варто відмітити детермінанти та чинники, які так чи інакше впливають на розвиток творчої особистості в процесі її онтогенезу. В.М. Дружинін вважає, що креативність є властивістю, яка актуалізується лише тоді, коли це дозволяє навколишнє середовище. Так, для формування креативності необхідні наступні умови: відсутність регламентації поведінки; наявність позитивного зразка ‒ «ідеального героя», у якого є творчі здібності; існування потенційних або реальних однодумців; соціальне підкріплення творчої поведінки; також не можна залишати поза увагою вплив ексквізитних ситуацій, що обумовлюють роботу інтрапсихічних механізмів творчої діяльності. Крім того, визначальна роль у розвитку творчих здібностей дитини належить саме особливостям взаємин у сім’ї.

Тому у процесі роботи для аналізу індивідуальних хронотопів (взаємозв’язку часо-просторових координат) творчих особистостей в якості основного методу експериментального дослідження варто використовувати біографічний метод.

У межах біографічного методу здійснюється психологічне дослідження соціального буття особистості, розглядається вікова динаміка творчості, відображення біографії в суб’єктивному світі людини.

Феномен життєвого шляху, слідом за Б. Ананьєвим, сучасні дослідники подають у таких поняттях, як події, обставини, соціальне середовище, власне середовище розвитку. Тобто мова йде про конструювання самим суб’єктом власного життя, його індивідуального стилю. Центральним поняттям є значуща подія – факт, який суттєво змінює спосіб життя і структуру особистості.

Таким чином, біографічний метод, загалом, є аналогічним лонгітюдному методу і замінює лонгітюд у тому випадку, коли немає можливості вивчати розвиток впродовж тривалого відрізку часу. А так як життєві події неможливо відтворити в лабораторних умовах (а тільки реконструювати), то біографічний метод замінює лонгітюд.

Оскільки біографічний метод оперує даними про об’єктивні події та суб’єктивні переживання особистості в різних життєвих ситуаціях, це дозволяє робити висновки про характер, самосвідомість, життєву спрямованість, талант і життєвий досвід особистості [2]. Відповідно, цей метод є найбільш вдалим вибором для дослідження життєвого шляху (життєдіяльності) творчих особистостей .

Саме через розкриття певних обставин життя видатних творчих людей, (специфіки дитячо-батьківських взаємин, з’ясування особливостей їх життєдіяльності у зрілому віці, розкриття певних подій та фактів тощо) уможливлюється викриття низки чинників, які стимулювали розвиток творчих здібностей. Систематизація досліджень у цьому напряму може доповнити існуючі результати емпіричних досліджень щодо розвитку творчих здібностей особистості впродовж онтогенезу.



Поделитесь с Вашими друзьями:
  1   2


База данных защищена авторским правом ©zodorov.ru 2017
обратиться к администрации

    Главная страница