Пристосування латиниці до потреб української мови



Скачать 79.84 Kb.
страница1/3
Дата06.11.2019
Размер79.84 Kb.
  1   2   3

MỀXAJLO JOHANSEN

Пристосування латиниці до потреб української мови

В 6-7 ч. «Черв. Шляху» ще раз порушив С. Пилипенко*1 важливе й цікаве питання переходу на латинське колись, тепер інтернаціональне письмо. Лист той писаний латиницею.

Та з точки погляду вкраїнської фонетики, не зовсім пристосованою видається нам та форма латинці, котрою користується С. Пилипенко. Значно краще від уживаної в «Семафорі в Майбутнє»* київськими футуристами, в яких, приміром, знаку «x» ужито не для піднебінного глухого спиранта*, а для африкати* «ч», а знак «q» для «х», «w» ужито для звуку «ш», вона вимагає, правда, небагатьох змін.

Транскрипція Пилипенкова на своє місце ставить знака «x» й для ш, ч, ж бере чеські знаки š, č, ž, як і годиться, за знак помнякшення уживає апострофа «`» (як уже й «Семафор»). Отже, небагато зостається змінити в транскрипції Пилипенковій, щоб зробити її цілком послідовною й доцільною.

По-перше, потрібна уніфікація в відзначенні помнякшення; тов. Пилипенко пише «vidhuknet`sja», тоб-то раз (перед приголосною) відзначає помнякшеність апострофом, а другий (перед голосною) відзначає її «j»отом. Від подібної спадщини нашої шкільної «науки» нам треба як найскорше одмовитись. Ніякої ріжниці в вимові «мнякшених» суголосних в обох випадках немає – це раз. З другого боку, «j» ми уживаємо яко знак йотації і таким чином плутаємо в правописі мнякшення з йотацією – це два. Отже, очевидно, треба «j» залишити для йотації, а «`» для помнякшення, як це й робиться в науковій транскрипції.

Наша пропозиція буде, крім того, в групах шелестівок* «мнякшених» (палатальних*) відзначати це помнякшення тільки один раз – іменно апострофом над останнім знаком групи. Таким чином ми усуваємо непослідовність сучасного вкраїнського правопису в таких, приміром, випадках, як «панський», з одного, «польський», з другого боку, словах. На нашу пропозицію будемо писати й там і там один апостроф ns` і ls`. Це буде перше «правило» нашої запропонованої читачеві транскрипції – проти нього ледви чи хто сперечатиметься. Розуміється, переходячи на латиницю не матимемо жодної рації відзначати мнякшене «І» в таких словах, як «тілки, силний, централний» і таке инше. Адже ж наше вкраїнське «І» як найближче підходить вимовою своєю до європейського середнього «I» і викинувши ми мнякшення в «логіка, флота», послідовно мусимо одмовитися од цієї чужої нам правописної прикмети і в инших словах, де її немає в вимові. (L`ubl`u писатимемо, одначе, з мнякшенням, як і чуємо в вимові – також stavl`at` і т. инш.).

Жодної й досі, здається, не було спроби відзначити ненаголошене «е» та «и» Одним знаком, щоби одбити дійсний звуковий стан південновкраїнської мови.

Кожен знає, скільки труднощів має подолати учень, щоби написати без помилок слово хоч би «перенеси», або «великий», або «синенький». Врешті всі зазначені курсивом знаки відзначають один звук, а пишеться його різно. Без знання російської мови не обійтися учневі, вивчаючи етимологичний бік українського правопису.

Отже, взявши на увагу близькість українського «и» до «е» (див, Smal-Stockyj – Grammatik.. Брок. Угрорусское наречие села Убли, Ганцов. Діялектологична класифікація й инш.), пропонуємо такий спосіб:



Поделитесь с Вашими друзьями:
  1   2   3


База данных защищена авторским правом ©zodorov.ru 2017
обратиться к администрации

    Главная страница