Рефлексія власного досвіду під час та після проведення роботи



Скачать 35.34 Kb.
Дата25.05.2018
Размер35.34 Kb.

Рефлексія власного досвіду під час та після проведення роботи

  1. Опис власних відчуттів психолога під час та після проведення роботи.

Було складно. Спостерігалася зміна емоцій у ході роботи. Спочатку виник страх за те, що в мене нічого не вдасться, але він був моментальним. Коли я побачила дитину, в мене в голові з’явилася асоціація з сонцем, і я заспокоїлась, подумки називавши його «сонячний рудий хлопчик», адже він був весь теплий і яскравий. Далі йшла лінія симпатії до дитини, тому що він йшов на контакт, щиро посміхався і чекав мого наступного візиту. Мені було спокійно, комфортно, цікаво з ним спілкуватися. А ще дуже подобалося, що всі діти дуже відкриті і щирі. Коли у нас не виходило завершувати методики, мене охоплювала втома від роботи і мені хотілося додому. Але потім я розуміла, що я все рівно знову прийду до цього місця. І ходила, і ходила. В кінці я переживала стосовно відповідності, того, що я написала у зошиті, з тим, що є реальним, бо я боялася випадково понавиписувати «діагнозів». В цьому мені допомогла наставниця 1 класу, яку я можу розхвалювати декілька листків і яка спрямовувала нас в адекватне русло.

Був момент, коли мені було дуже складно: хлопчик, який не йшов ні з ким на контакт, взяв мене за руку і дивився мені в очі. Мене просто «порвало». Стало важко і чомусь боляче. Після нього в мене була якась пустота, яка довго мене не відпускала. Хотілося знову його бачити, але кожного разу, коли я приходила до школи, його не було.

Іноді з’являється піти і побачити, як там деякі діти, які якимсь чином встигли несвідомо прив’язати мене до себе.

В цілому, я рада, що в мене був такий досвід.



  1. Аналіз, наскільки Ваша робота була вдалою, які методики виконувалися, а які ні? Опис причин.

Моя робота була вдалою десь на 80%. Я змогла відразу знайти підхід до дитини, встановити контакт, зацікавити хлопчика. Методики виконувалися всі, але деякі з них не вдалося завершити. Це можна пояснити специфікою самого досліджуваного, адже дуже швидко стомлювався і відволікався, а також потребував набагато більше часу на виконання завдань. Головним стимулом був власне інтерес хлопчика до тих методик, які супроводжувалися картинками, паличками, зображеннями. Вербальні методики були менш цікавими і важливими для дитини. Ще однією з причин являється стратегія мого спілкування з хлопчиком. Я була м’якою і поступливою, а з ним потрібно проявляти авторитарність і строгість, на що у мене не було ні бажання, ні права.

  1. Які труднощі Ви відчули в роботі? З чим саме по’вязані ці труднощі? Як Ви намагалися їх подолати?

Труднощі виникали постійно, але вони були незначними. Головною складністю було проводити методики з «своєю» дитиною так, щоб йому не заважали інші діти, при цьому їх не образивши. Всім було цікаво, що ми робимо, і їм хотілося теж з нами «погратися». Ми вирішили, що один з дорослих буде займатися безпосередньо з хлопчиком, а інший – буде тримати всю увагу інших дітей на собі. Це виявилося ефективним.

  1. Які найбільш вдалі моменти були в Вашій роботі? Чому так вийшло?

Найбільш вдалим було встановлення контакту з усіма дітьми. Цьому сприяла їх відкритість і наша відкритість. Відчувалася якась внутрішня гордість, коли ми з малими йшли за ручки їдальню, типу проводивши їх. Це було приємно.

  1. Що Ви зробили би інакше?

Більш краще б підготувалася до проведення методик. Інколи в мене виникав ступор під час повторного читання інструкції дитини, і я сама не розуміла, що від неї потребується. Так було з методикою Пьєрона-Рузера, яку я намагалася провести кілька разів. Часто я розгублювалась, але швидко брала себе в руки.

  1. Які Ви бачите в собі сильні сторони майбутнього практичного психолога.



  1. Відкритість до інших, наполегливість, організмічна довіра, адекватність у сприйнятті ситуації та компетентність, саморефлексія, психологічна інтерпретація результатів.

  2. Готовність працювати з дітьми з особливими потребами.



  1. Яка Ваша зона розвитку?

Звичайно, працювати над собою. Над своїми психологічними вміннями. Це і розвиток технік активного слухання, і аналіз власного досвіду, і розширення теоретичного багажу, і адекватне визначення майбутніх напрямків роботи. І головне – це зібраність.

  1. Що корисного у контексті Вашої професійної підготовки Ви отримали під час такої роботи?

Стійкість та розуміння. Перед школою, я чітко розуміла, що не готова туди йти, але хочу, і як я буду відноситися до дітей, які там навчаються Для психолога важливо працювати хоча б з одним складним контингентом, і в мене з’явилася мінімальна практика в цьому. Я відчула специфіку роботи з особливими дітьми.

  1. Напишіть листа з порадами наступним поколінням студентів, які так само будуть працювати з дітьми з розумовою відсталістю та аутизмом.

Любий третьокурснику!

Не думай, що ти нічого не зможеш і в тебе нічого не вийде. Ти все зможеш. Головне – не бійся – ні себе, ні дітей. Вони не «страшні». До речі, намагайся не керуватися стереотипним мисленням стосовно дітей з особливими потребами, не довіряй тому, що показуюють по телебаченню або постять у недалекоглядних постах в соціальних мережах. Зайшовши в свій клас, ти все відчуєш по-іншому. Не переживай і будь відкритим. Навіть, якщо ти розгубишся, очікуй того, що дитина сама тобі допоможе. І ще одне, намагайся визначитися, чи готовий ти працювати з особливими дітьми.

Будь собою і удачки)

Поделитесь с Вашими друзьями:


База данных защищена авторским правом ©zodorov.ru 2017
обратиться к администрации

    Главная страница