Навчально-методичний посібник з клінічної фармації для студентів фармацевтичного факультету заочної форми навчання для спеціальності



страница1/12
Дата23.04.2016
Размер0.85 Mb.
ТипНавчально-методичний посібник
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ΄Я УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



Кафедра клінічної фармакології, фармації,

фармакотерапії і косметології



Крайдашенко О.В., Воробйова О.О.,

Свинтозельський О.О.

Навчально-методичний посібник

з клінічної фармації для студентів фармацевтичного факультету

заочної форми навчання для спеціальності «Фармація»

(для практичних занять та підготовки до модульного контролю)

Запоріжжя – 2012


Затверджено на засіданні циклової методичної

комісії фармацевтичних дисциплін ЗДМУ

(Протокол № 5 від 26.05.2012 року)




Рецензенти:

Зав. кафедри терапії, клінічної

фармакології і ендокринології ЗМАПО

д. мед. н., професор Фуштей І.М.



ЗМІСТ Стор.
Введення…………………………………………………………….………………...4
Тема №1. Введення в клінічну фармацію………………..……………6
Тема №2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ КЛІНІЧНОЇ ФАРМАКОЛОГІЇ………...12
Тема №3. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В ПУЛЬМОНОЛОГІЇ……..………..……20
Тема №4. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В КАРДІОЛОГІЇ …………………………26
Тема №5. КЛІНІЧНА ФАРМАЦІЯ В ГАСТРОЕНТЕРОЛОГІЇ………………34
Тема №6. Фармацевтична опіка………………………………………….42
Тема №7. ФАРМАЦЕВТИЧНА ОПІКА ХВОРИХ З

ПРОСТУДНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ|із| ……………………….……….…47
Тестові завдання для диференційованого заліку з клінічної фармації…...…52
Список літератури………………………………………………………….……..114

ВВЕДЕННЯ

Стратегічним напрямом розвитку охорони здоров'я в усьому світі є спрямування всіх галузей медицини на потреби пацієнта. Це положення закріплене в документах Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) і лежить в основі Програми дій з основних лікарських препаратів, затвердженої Європейським регіональним бюро ВООЗ.

За цією стратегією докорінно змінюється роль фармацевта в системі охорони здоров'я. Основною метою його професійної діяльності є не стільки збільшення асортименту і якості лікарських препаратів на ринку, скільки підвищення ефективності та безпеки лікарської терапії конкретного хворого. Для здійснення цієї мети Міжнародна фармацевтична федерація (МФФ) зобов'язує всіх практикуючих фармацевтів забезпечити кожному хворому належну якість фармацевтичної опіки.

Поняття "фармацевтична опіка" означає в першу чергу залучення фармацевта разом з лікарем до активної діяльності для збереження здоров'я і запобігання захворюваності населення. Фармацевт зобов'язаний і на нього покладається обов'язок забезпечити пацієнта не тільки якісними ліками і виробами медичного призначення, але й сприяти їхньому раціональному використанню. Для цього фармацевт повинен надати хворому повну інформацію про ліки, лікарські форми й особливості їх застосування, вплив на фармакодинамічні ефекти препарату віку, статі, захворювань нирок, печінки тощо, взаємодію ліків з іншими лікарськими препаратами та їжею, можливий несприятливий вплив ліків на організм хворого.

Для здійснення належної фармацевтичної опіки необхідно, щоб провізор володів достатнім обсягом медичних знань, що дозволять йому взаємодіяти з лікарем на рівні "рівноправного терапевтичного партнерства", проводити контрольну функцію з виявлення серед відвідувачів аптеки осіб із «загрозливими» симптомами, які потребують обов'язкового відвідування лікаря, надавати консультативну допомогу хворому при під час відпуску безрецептурних препаратів для самолікування.

Теоретичною базою при проведенні консультативної роботи серед лікарів та населення з питань раціональної лікарської терапії й при здійсненні провізорами фармацевтичної опіки пацієнтів є клінічна фармація.

Клінічна фармація — інтегративна прикладна наука, що поєднує фармацевтичні та клінічні аспекти лікознавства, головним завданням якої є формування надійних теоретичних основ і методологічних підходів до раціонального застосування лікарських препаратів.

Участь провізора в проведенні лікарської терапії сприяє своєчасному забезпеченню хворого лікарськими засобами оптимальної якості, встановленню максимально раціональних шляхів та режимів введення, запобіганню призначенню несумісних лікарських препаратів, зниженню побічної дії ліків, а також зменшенню поліпрагмазії.

У процесі вивчення клінічної фармації на основі теоретичного матеріалу, одержаного на кафедрах фізіології, патологічної фізіології, біохімії, мікробіології, фармакології, поєднуються знання з етіології, патогенезу основних нозологічних одиниць в клініці внутрішніх хвороб, принципів їх лікарської терапії. Під час практичних занять, що проводяться безпосередньо в клініці, студенти мають можливість ознайомитися із структурою вітчизняної охорони здоров'я, основною медичною документацією, оволодіти навичками з медичної етики та деонтології. Протягом навчання вони засвоюють на пізнавальному рівні основні методи клінічного обстеження хворих, загальну симптомологію та синдромологію найбільш поширених захворювань внутрішніх органів, знайомляться із загальними принципами встановлення діагнозу. На основі теоретичних знань з фармакології та внутрішніх хвороб студенти оволодівають теоретичними та практичними навичками в галузі клінічної фармакології основних фармакологічних груп лікарських препаратів, вчаться проводити корекцію лікарської терапії та вибір найбільш раціональних лікарських препаратів і їх комбінацій для конкретного хворого. Саме клінічна фармація надає провізору необхідні знання та навички для здійснення фармацевтичної опіки.

Включення клінічної фармації в систему вищого фармацевтичної освіти пов'язано з нагальною потребою часу і відображає світові тенденції модернізації підготовки фахівців для фармації.

Для підвищення якості знань розроблена єдина структура практичного заняття, що включає контроль вихідного рівня знань, самостійну роботу студентів, практичну частину і тестовий контроль кінцевого рівня знань. Викладач визначає хворих, яких студенти курирують на практичних заняттях.

На практичних заняттях під керівництвом викладача студенти повинні проводити розбір історії хвороби чи клінічних ситуаційних задач. При вивченні ряду захворювань доцільно формувати в студентів уміння складати схеми лікування, вирішувати клінічні ситуаційні задачі. Під час розбору історії хвороби чи клінічної задачі викладач показує, як реалізуються цільові види діяльності при рішенні питань проведення раціональної і безпечної фармакотерапії.

Згідно з Державним стандартом вищої фармацевтичної освіти, а саме -"Освітньо-кваліфікаційною характеристикою (ОКХ) спеціаліста за спеціальністю 7.1 10202 - технологія парфумерно-косметичних засобів" та відповідно переліку посад фармацевтичних працівників, затвердженого МОЗ України, студенти, які отримали вищезазначену спеціальність, можуть працювати на посадах провізора, провізора-інтерна, завідуючого відділом, заступника завідуючого відділом та ін. У зв'язку з цим вивчення предмета "Клінічна фармація" студентами із спеціальності "Технологія парфумерно-косметичних засобів" повинно бути обов'язковим.
ТЕМА №1
Введення в клінічну фармацію.

І. ПИТАННЯ ДЛЯ САМОПІДГОТОВКИ І КОНТРОЛЮ ПОЧАТКОВОГО РІВНЯ ЗНАНЬ.




  1. Зміст і задачі клінічної фармації. Її зв'язок з суміжними дисциплінами.

  2. Світовий досвід розвитку клінічної фармації. Місце клінічного провізора в сучасній системі охорони здоров'я.

  3. Етика і деонтологія в медицині і фармації. Деонтологичеськіє аспекти взаємостосунків провізор – лікар, провізор – хворий.

  4. Загальні відомості про етіологію, патогенез, симптоми, синдроми і перебіг хвороби людини.

  5. Поняття про хворобу – гостре і хронічне, основне і супутнє захворювання, ускладнення.

  6. Методи клінічного обстеження хворих (розпитування, фізікальні методи дослідження, лабораторно-інструментальні методи дослідження).

  7. Лікарський анамнез: загальне поняття, методика збору, значення його для підвищення ефективності фармакотерапії.

  8. Поняття про біофармацію. Біодоступність і біоеквівалентність.

  9. Фармацевтична опіка як відповідальність фармацевта перед конкретним пацієнтом за ефективність лікарської терапії. Місце фармацевтичної опіки в загальній системі охорони здоров'я населення.

  10. Поняття про безрецептурні ліки (ОТС-препарати; від англ. Over The Counter).

  11. Брендові (оригінальні) і генерічні препарати.

  12. Сучасна концепція самолікування. Самолікування і фармацевт.

ІІ. Самостійна робота.

1. Заповнити таблицю “Методи дослідження хворого”.


Методи обстеження хворого

Визначення поняття

Значення для проведення ефективної і безпечної фармакотерапії





Фізікальниє:

- огляд


- пальпація

- перкусія

- аускультація

Лабораторні:


Біохімічні:

  • коагулограма

  • ревмопроби

  • ліпідограма

  • печінкові проби

Інструментальні:

- антропометрія

- термометрія

- рентгенологічні

- ендоскопічні


  • біопсія і цитолітичні

дослідження

- ультразвукові методи (УЗД)









Каталог: cgi -> irbis64r 14 -> fulltext -> Repozitarij
Repozitarij -> Возбудители лейшманиоза относятся к
Repozitarij -> Учебно-методическое пособие для студентов фармацевтического факультета заочной формы обучения по специальности
fulltext -> Синусовая аритмия
fulltext -> Реперфузионные аритмии: механизмы возникновения, клиническая значимость, методы коррекции
Repozitarij -> «вирусный гепатит в. С. Д»
fulltext -> Ведение больных с легочной гипертензией
Repozitarij -> Брюшной тиф, паратиф Модуль 1


Поделитесь с Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База данных защищена авторским правом ©zodorov.ru 2017
обратиться к администрации

    Главная страница